Руське Православне Коло

Берегиня
роду

На головну | Центр "Мозаїка" | Книги | Статті | Гутірка | Консультації | Контакт | Пісні | Вірші | Малюнки | Казки | Поради | Ігри
 

Декілька окремих слів про пелюшки
або
Азбука батьківських забобонів

    Зупинимося на питанні сповивання немовлят дещо детальніше, тим
паче,  що  багато  батьків і дотепер схильні приписувати  пелюшкам
«чудодійні» властивості. Тут можна виділити кілька хибних думок:
    
    По  -  перше. Більшість мам побоюються, що маля будитиме  себе
рефлекторними  рухами  ручок,  і тому  зі  спокійним  серцем  туго
сповивають  дитину. Звичайно, вона засне, але  при  цьому  мама  в
першу чергу вирішує свою проблему, а не малюка. Справа в тому,  що
часті й різкі рухи, від яких дитина може прокинутися, свідчать про
перезбуджений стан її нервової системи. І вирішувати  цю  проблему
треба  не сповиванням. У цьому випадку потрібні зовсім інші засоби
— заспокійливі ванночки для малюка, седативні чаї для мами, щоб із
грудним молоком дитині надходили безпечні лікарські речовини.
    По  -  друге.  Часто доводиться чути, що за  допомогою  тугого
сповивання молоді мами намагаються вирівняти ніжки дитини.  Проте,
мріючи  про гарні рівні ніжки для дочки, набагато корисніше надати
крихітці  більше волі, бо красу ніг створюють в першу чергу  добре
розвинені пружні м’язи. Головний крок у цьому напрямку — регулярна
практика  масажу  й  спеціальної гімнастики  для  немовлят.  Також
пам’ятайте,  що  ніжки дитини і всю її кісткову систему  в  цілому
можуть  спотворити  такі тяжкі недуги як рахіт, поліомієліт  тощо.
Тож  зверніть увагу на профілактику цих захфорювать замість  того,
щоб сповивати маля, обмежуючи його рухливу активність.
    По  -  третє.  Не  менш  широко побутує зовсім  необґрунтована
думка,  що сповивання прискорює процес зниження гіпертонусу м'язів
у  новонароджених. Тобто тисячі молодих мам піддають  неадаптоване
тільце   малюка  насильницькому  випрямовуванню.   Деякі   з   них
стурбовано  повідомляють дільничому педіатру,  що  сповита  дитина
прагне  ніби  скластися навпіл і ніяк не можуть побачити  в  цьому
протест крихітної людини проти насильства над її тілом, для  якого
природне зовсім інше становище (так звана поза ембріона — ручки  й
ніжки  притиснуті до животика). Основновна тактика  щодо  зниження
гіпертонусу  —  регулярна  практика з  перших  тижнів  спеціальної
гімнастики  на  основі рефлекторних реакцій, а  також  ванночки  з
морською сіллю та лагідний масаж.
    По   -   четверте.   Інколи  туге  сповивання   мотивують   та
виправдовують тим, що тіснота нагадує дитині затишні та  комфортні
умови,  які  вона  нещодавно залишила,  народившись  у  цей  світ.
Дійсно,  деякі  немовлята  поводять себе знепокоєно  у  відкритому
середовищі,  проте  така реакція, як правило, свідчить  про  певні
відхилення   в   бік   надмірної  збудливісті  нервової   системи,
невиявлені пологові травми тощо. У будь-якому разі утримуйтесь від
тугого    сповивання,   забезчуйте   дитині   спокій   та   уважно
спостерігайте за нею, щоб безпомилково виявити, що дійсно потребує
ваше  маля  —  необмеженого  простору  або  затишного  «гніздечка»
(конверт або зручний перев’яз-слінг).
    
    Увага!  Дуже  серйозне  застереження!  Найстрашніший  наслідок
тугого сповивання — порушення механізмів правильного дихання і, як
наслідок,   дисбаланс  у  роботі  всіх  життєво  важливих   систем
організму.
    Придивитеся, як дихає несповита дитина: у подиху  бере  участь
все  тіло,  і  найбільше активно — животик, а  точніше  діафрагма.
Робота  цього  великого  плоского мускула, що  відокремлює  грудну
порожнину від черевної, забезпечує правильні дихальні рухи .
    Що  ж  відбувається, коли ви старанно сповили маля, розправили
кожну складочку на пелюшці й уклали його в ліжечко? Крім того,  що
малюк  не  може  вільно поворухнути ручкою  або  ніжкою,  у  нього
gmhfs:r|q інтенсивність газообміну, тобто попросту говорячи,  його
тканини   й   органи  дуже  скоро  починають  відчувати   «кисневе
голодування».
    Оскільки животик у маленької дитини — найбільша частина тіла й
сама  опукла,  саме на неї прийде найбільший тиск туго  обгорненої
пелюшки.  І  якщо  ручки малюк ще зможе звільнити  самостійно,  то
живіт  так  і  залишиться в «лещатах» пелюшки. Коли  з  дихального
процесу  «вибуває»  діафрагма,  підвищене  навантаження  лягає  на
грудний відділ, а це вже перший крок до легеневих захворювань.
    Зверніть  увагу на характер плачу дитини, коли вона  протестує
проти «пелюшкового полону»: пронизливий голос звучить напружено  й
придушено, тому що маля не може робити повноцінні глибокі вдихи.
    
    Додаткові факти щодо шкідливого впливу тугого сповивання.
    1.Туге  сповивання порушує нормальний кровообіг,  а  з  ним  —
терморегуляцію.  Складки  тканини  пережимають  судини,  порушуючи
нормальну   циркуляцію  крові.  Організм  не  в  змозі  самостійно
впоратися  з перегрівом або переохолодженням, оскільки  сповивання
зашкождшує коливанням тонусу кровоносних судин, на якому базується
механізм терморегуляції.
    2.Сповивання дуже часто провокує виникнення шкірних проблем. У
сповитому  стані значні ділянки шкіри  (стегна й пахових  складок)
щільно  стикаються  одна з одною, і в таких  умовах  потертості  й
пітниця  не  змушують себе довго чекати. Крім цього, під  пелюшкою
створюється свого роду парниковий ефект, а середовище з підвищеною
вологістю  й  відсутністю вентиляції зумовлює  виникнення  шкірних
подразень, почервоніння, «пелюшкового сипу» та попрілостей.
    3.Сповивання   досить  часто  називають  серед  факторів,   що
призводять  до  зниження  імунітету.  Організм  малюка,   постійно
загорненого в пелюшки, швидко звикає до тепла, і його  на  початку
високі адаптаційні можливості стрімко знижуються через відсутність
«подразників» — температурних коливань.
    
    
    Отже,  всі прояви рухової активності, навіть самі малопомітні,
лежать в основі здоров'я маленької людини:
    —повноцінна робота кістякових м'язів з перших днів  забезпечує
нормальне функціонування серцево-судинної системи;
    —рухова  активність  у  період  новоронародженісті  забезпечує
реалізацію спадкової програми, яка зумовлює життєздатність  нового
організму;
    —в  перші  місяці  життя  рух для  дитину  —  головний  фактор
розвитку головного мозку, психіки й інтелекту. Ворушачи ручками  й
ніжками,  вона не тільки зміцнює й розвиває м'язи,  але  й  згодом
починає  освоювати  цілеспрямовані рухи.  Маля,  обмежене  в  силу
різних   причин  у  своїй  руховій  активності,  починає   помітно
відставати в розвитку.
    
    Власне  кажучи,  самосвідомість  дитини  починається  саме   з
виявлення   власного  тіла,  окремого  від  материнського.   Малюк
ворушить  пальчиками, потім усвідомлює цей рух, обертає  на  нього
свою  увагу  й  тоді «осягає», що це його ручка, і пальчиками  він
може  рухати  коли захоче (це вже свого роду перша  іграшка).  Щоб
дитина  якомога раніше звернула увагу на рухи своїх рук, надягайте
їй на деякий час м'які «браслетики» зі стрічечок яскравого кольору
— червоного, жовтогарячого, синього.
 
На головну | Центр "Мозаїка" | Книги | Статті | Гутірка | Консультації | Контакт | Пісні | Вірші | Малюнки | Казки | Поради | Ігри
Передавайте з любов'ю усім дітям. Ця робота була зроблена з думкою про них
© Яна Яковенко 2006-2019