Руське Православне Коло

Берегиня
роду

На головну | Центр "Мозаїка" | Книги | Статті | Гутірка | Консультації | Контакт | Пісні | Вірші | Малюнки | Казки | Поради | Ігри
 

Вірші запорізьких поетів

Двісті літ, як розтерзано Січ,
Як схололо гніздо України.
В тім гнізді тільки вітер і ніч,
А іще мого серця руїни.

Чи доб'ється ще воля туди?
Затопили й завітні пороги.
Де ж ви, долі моєї меди?
Де чубаті діди-запороги?

Двісті літ, як розтерзано Січ.
Ще живі чорні ворони всюди,
Що пили наше небо із віч,
Що довбали козацькії груди.

Обцілуй же зґвалтовану твердь,
Скинь тавро всепокірного смерда.
Тут за кожною згадкою - смерть,
Тут у кожній сльозині - безсмертя!

Григорій Лютий

             ***

Козаки в дозорі
Козаки в дозорі -
На кургані хортицькім, де гудуть віки,
Гей, на конях здиблених
Пильно, гострозоро
Синь степів пронизують славні козаки.

Може злий ординець
З тирси на дорогу
Тінню потаємною раптом промайне?
Може з башти ближньої
Покликом тривоги
Задимиться вогнище, полум'ям сяйне?..

Козаки в дозорі,
Козаки в дозорі!..
А вже степ розкрилився,
Розпросторивсь весь.
Ой  Дніпрові зорі, живодайні зорі,
Ой заграви доменні - сяйво до         небес!

А бекет козацький той 
Прозира  простори
Од нових ординців 
Сторожить він шлях.
На кургані хортицькім
Козаки в дозорі,
Козаки в дозорі
У віках! 

В. Омельченко
 
             ***

Ви бачите,
На Хортиці - сади...
Як білі птиці,
Обліпили скелі, 
А з віддаля -
Вітрилами ячать...
І острів -
Білосніжна каравела -
Крізь вечорову 
Лагідну печаль
Руша у світ
Легенд своїх і див.
Ви бачите,
На Хортиці сади...
Пливи у вечір,
Хортице, пливи!
Хай ледве мріє
Пляжу ватерлінія
І золотиться
На твоїх бортах.
Минуле -
Майбуттям твоїм нетлінне,
Ти вічна,
Наче птиці у садах,
Де Дніпрельстану хвилі громові
Пливи у вічність,
Хортице, пливи !

А. Рекубрацький  

	     ***
 
Ні, ти не знаєш добре України ,
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо _ то від хвиль Дніпрових синє,
То золоте  - від степових заграв;

Де на весь світ поралить колосками
У січах кров?ю зрошена земля,
Де царство дум, де навіть кожен камінь
Народу невмирущість прославля;

Де сяйво з вод висотують турбіни
А Хортиця сурмить, як пароплав...
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.

П. Ребро 

             ***

Тобі пишатись є чим, Україно!
На Хортиці, вірніше на Хортиці,
Стають, я бачив, люди на коліна, 
Мов хочуть причаститися з криниці.

Цей ритуал всім серцем я приємлю,
ця мить мене п'янить, як оковита:
Мов корогву, цілують люди землю,
Що славою козацькою повита.
 

І небо крилить високо, чаїно.
І острів  ожива, бринить, як лютня:
Вони тебе цілують, Україно,
Колишня, сьогоденна і майбутня.

П. Ребро

             ***

Хортицькі дуби

Сини прадавньої доби
Славути рать зеленоглава
Стоять на Хортиці дуби,
Неначе вої Святослава.

За ними срібна гладь води,
За ними рай і світло чари.
Ступить не здужають сюди
Посухи чорні яничари.

Стоять звитяжця вікові.
Їх сила часу не зборола.
Щити червленні у траві,
Відкриті сонцю заборола.

Розгін космічної доби -
І велич тихо-соборова!
Ростуть не Хортиці дуби,
Росте, нуртує міць Дніпрова.

В. Чабаненко 

             ***
Хортиця
 
Скільки втрачено сил
У духовній борні,
Щоби нам воскресить
Ті гетьманськії дні!

Знають хортицькі схили-
Вікопомна земля:
Тут лежать у могилах
Січові при шаблях.

Сиві-сиві од болю
(бо інакше ж бо як?),
мов хоругви тополі
на сторожі стоять.

Ми забути не в силі...
Пам'ятає земля...
Тут, на хортиць кім схилі,
І граніт розмовля!
 
М. Роман 

             ***

Ненаситець

Сумні соми ліниво і зневажливо
Труть об вершини стомлені боки,
А він стоїть тепер німотним стражем,
Підводним стражем гордої ріки.

І ореол легенд над ним старих
Відлунює йому колишню славу,
І сплять під ним трудяги плотарі,
А понад ним -трудяги пароплави.
 

Та дух свободи й волі не дріма,
Вони у наші душі поселились,
Бо Україну знову підійма
Снага козацька і козацька сила.

А. Рекубрацький 

             ***

     Хортиця
 
Мені до тебе хочеться,
Туди, де під автобусом
Прокручується Хортиця
Зеленооким глобусом

Мені побачить хочеться
Густу зорю над скелями
І жолудеву Хортицю
З козачками веселими

Побачити як горнеться 
До неї хвиля з леготом.
Як горнеться до Хортиці
Дніпро бувалим легінем.

Як над мостом розслаблені
Вітри шугають чайками,
Як вибігають яблуні
Мене стрічать дівчатками.

І хочеться, і хочеться-
Зупинки не діждатися -
По дідовій по хориці
В автобусі гойдатися.

Славетна земле хортицька,
Вишнева, яблунева тии!
В тобі, мов риба в неводі,
Душа моя тріпочеться!
 

...Асфальтом сонце котиться,
І пружно під автобусом
Прокручується Хортиця
Зеленощоким глобусом


Олександр Стешенко

 
На головну | Центр "Мозаїка" | Книги | Статті | Гутірка | Консультації | Контакт | Пісні | Вірші | Малюнки | Казки | Поради | Ігри
Передавайте з любов'ю усім дітям. Ця робота була зроблена з думкою про них
© Яна Яковенко 2006-2019